Богдан Михайлович Комаров народився 18 січня 1882 року в місті Києві в сім’ї видатного українського письменника, бібліографа, критика, фольклориста, перекладача і лексикографа Михайла Федоровича Комарова.

У 1900 році Богдан Михайлович вступає на природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (Одеса), з якого у 1902 році його виключили за участь у студентських заворушеннях. З того часу перебуває під негласним наглядом поліції. Навчання продовжує у Львівському та Краківському університетах. Деякий час учителює. Після встановлення радянської влади бере участь в організації перших радянських культурно-освітніх установ. По смерті батька, Михайла Федоровича Комарова, на базі його бібліотеки та ряду націоналізованих книгозбірень в 1924–1930 рр. створює в Одесі Державну українську бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка, якою завідує протягом 1920–30-х рр.

Там само започатковує та очолює Українське бібліографічне товариство, одночасно працює співредактором видання «Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі».

У 1932 році його запрошують на роботу викладачем Середньоазіатського плодоовочевого інституту в Ходженті (тепер Ленінабад).

У творчому доробку Б. М. Комарова багато цікавих та ґрунтовних бібліографічних видань, зокрема «Бібліографічний покажчик літературної діяльності (1865–1913 рр.) М. Ф. Комарова», «Матеріали до словника псевдонімів та криптонімів українських авторів. Головним чином за рукописними матеріалами М. Комарова» (1928 р.), «Огляд природознавчих праць М. Максимовича» (1929 р.), ряд російсько-українських та російсько-таджицьких термінологічних словників, «Короткий російсько-український словник бібліотечної термінології».Протягом 1926–30-х років публікуває цикл важливих за своїм джерелознавчим характером статей про наукову роботу одеських бібліотек та Українського бібліографічного товариства.

Б.Комаров – автор наукових популярних книг з питань використання природних ресурсів та охорони природи. Багато років працюв над спогадами «Бібліотека моєї пам’яті», окремі розділи яких опубліковані у 1971 році та присвячені зв’язкам родини Комарових із Лесею Українкою.

У 1931 році Б. Комаров був репресований за нібито причетність до діяльності Спілки визволення України (СВУ) та відправлений у заслання до Середньої Азії у Ходжент. Але і там він знаходить друзів та бере активну участь у пішохідних експедиціях усіма важкодоступними районами, відкриває та описує місцеві рослини, створює «Определитель растений Северного Таджикистана», «Толковый русско-таджикский словарь ботанических терминов», засновує наукову школу та природничо-географічний факультет у місцевому інституті.

У 1989 році Богдан Михайлович був реабілітований. За багаторічну плідну працю, розвиток бібліотечної справи та природничих наук отримав звання “Заслужений діяч науки Таджицької РСР”.

Помер 18 грудня 1975 року в місті Ленінабаді.

Інформація підготовлена відділом СКД НПБУ