120 років від дня народження М. І. Литвиненко-Вольгемут, української співачки, педагога

Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна (13.02.1892 — 3.04.1966) — співачка, педагог, музичний і громадський діяч, оперна та камерна співачка (лірико-драматичне сопрано), виконавське мистецтво якої становить одну з найяскравіших сторінок національної вокальної культури. Солістка Київського, Харківського театрів опери і балету. Професор Київської консерваторії (1944), лауреат Державної премії СРСР (1946), народна артистка СРСР (1956), лауреатка Сталінської премії (1946). Нагороджена 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1936, 1948, 1951), орденом Леніна (1946). В 1912 році, закінчивши київське музичне училище по класу співу, Литвиненко вийшла на сцену Київського музично-драматичного театру М.Садовського. Це був прославлений театр. Адже тут співала легенда української оперної сцени Марія Заньковецька.

М. Литвиненко-Вольгемут гастролювала за кордоном, у Німеччині (Франкфурт-на-Майні, Берлін, Лейпциг, Мюнхен, Гамбург), Австрії, Югославії. Записала на грамплатівки партії в операх С. Гулака-Артемовського, А. Вахнянина, М. Лисенка, П. Чайковського, низку українських народних пісень. Викладаючи в Київській консерваторії, виховала чудову вокальну школу, учні якої стали відомими солістами оперних театрів України, Росії, Молдови, вокальними педагогами.

Найповніше творчий талант співачки розкрився під час її роботи в Київському оперному театрі, на сцені якого вона створила понад 70 музично-сценічних образів, різних за географією, хронологією, жанрами і стилями. Стала класикою інтерпретація нею оперних партій у багатьох творах українських композиторів: Оксани, Одарки («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Варвари («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Наті («Тарас Бульба» М. Лисенка) та ін. На думку критиків, її спів відзначався винятковою чистотою й природністю вокального інтонування, бездоганним звуковеденням, чіткістю й рельєфністю кожної фрази, досконалою вокальною технікою.

Марія Іванівна озвучила також партію Наталки в екранізації опери «Наталка Полтавка» І. Котляревського на музику М.Лисенка (1936). Ї ї високий голос у поєднанні з талантом драматичної актриси створив саме той класичний образ морально чистої, працьовитої, люблячої батьків, щедрої серцем і душею Наталки, яка втілює риси українських жінок того часу.

„Я дочка свого народу – говорила сама Марія Іванівна. – Мистецтво я люблю більше всього на світі, все життя віддала сцені”. А сцена не забуває про неї і сьогодні, адже її співочий талант є  невід’ємною складовою золотого фонду національної духовної культури.

До 120-річчя від дня народження М. І. Литвиненко-Вольгемут, української співачки, педагога в Національній парламентській бібліотеці України підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить найцікавіші відомості про життєвий та творчий шлях співачки, статті з періодичних видань радянських часів, інформацію про співачку з всесвітнього енциклопедичного словника, літературу, яка висвітлює питання вокальної педагогіки, спогади, статті, матеріали.

На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.